Інформація подана на цьому сайті у виключно ознайомчих цілях і не може розглядатися як рекомендація до діагностування або ж до лікування. Обов’язкова консультація лікаря і для встановлення діагнозу, і для лікування.

Що таке САН?

Спадковий ангіоневротичний набряк (ангіонабряк) – це рідкісне та загрозливе життю генетичне захворювання, яке виникає у одного з 10 000 або 50 000 людей залежно від досліджень та країн, де робилося повне діагностування населення.

Симптоми САН включають періодичні набряки різних частин тіла, наприклад, рук, ніг, обличчя, дихальних шляхів. Крім того, у пацієнтів часто бувають напади нестерпного болю черевної порожнини, нудоти і блювання, які спричинені набряком кишкових шляхів. Набряк дихальних шляхів особливо небезпечний, оскільки пацієнт може вмерти від асфіксії (задухи).

Пацієнти на САН мають вади гену, який контролює білок (протеїн) крові, що називається С1-інгібітор. Через таку генетичну ваду організм виробляє або недостатню кількість С1-інгібітору, або достатню кількість нефункціонуючого С1-інгібітору.

Нормальний С1-інгібітор допомагає регулювати біохімічні взаємодії, які задіяні у боротьбі із хворобами, запальними реакціями та коагуляцією в організмі.

Оскільки пошкоджений С1-інгібітор не виконує належним чином свою регуляторну функцію, в організмі може утворюватися біохімічний дисбаланс, що спонукає капіляри вивільняти рідину у тканини навколо, спричиняючи таким чином набряк.

САН називається спадковим, оскільки ця генетична вада передається від батьків дітям. Дитина має 50% ймовірність успадкувати хворобу, якщо один з батьків страждає на неї. Проте відсутність родинної історії не виключає діагноз САН. Науковці доповідають, що принаймні 20-25% випадків САН стається у пацієнтів при їхньому заплідненні (мутація de novo). Тобто, ні батько, ні мати не страждають на САН, а мутація гену С1-інгібітору відбувається при заплідненні дитини. У свою чергу ці пацієнти можуть передати цей дефектний ген своїм нащадкам.

Оскільки захворювання дуже рідкісне, часто пацієнти залишаються недіагностованими багато років. Багато пацієнтів говорять, що їхні часті й важкі болі у черевній порожнині діагностувалися як психосоматичні, і тому пацієнтів спрямовували на психіатричну оцінку. Непотрібні пробні хірургічні операції було проведено на пацієнтах, які страждають на шлунково-кишкові набряки, оскільки напади САН у черевній порожнині імітують гострий живіт.

ЩО СПРИЧИНЯЄ САН?

Через генетичний дефект у контролі протеїну крові С1-інгібітору (C1INH) існує два підтипи САН, а також третій тип САН із нормальним С1-інгібітором.

ТИП 1 САН

Цей тип САН характеризується зменшеним рівнем функціонуючого (тобто правильно працюючого) протеїну С1-інігібітору. Близько 80-85% пацієнтів страждають на цю форму САН.

ТИП 2 САН

Цей тип характеризується нормальним або підвищеним рівнем нефункціонуючого (тобто непрацюючого) протеїну С1-інгібітору, в результаті чого знижується активність С1-інгібітору.

ТИП 3 САН з нормальним рівнем С1-інгібітору

Новий тип САН. Він виникає незалежно від дефіциту С1-інгібітору. Такий тип зустрічається досить рідко і переважно зустрічається у жінок.
Типи САН 1 та 2 спричинені дефектом (мутацією) гену SERPING1, який відповідає за виробництво протеїну С1-інгібітору. На відміну від інших спадкових хвороб здоровий ген не може компенсувати дефект в іншому гені у пацієнтів з САН.

За нормальних умов С1-інгібітор регулює вироблення брадикініну організмом людини. Брадикінін – це гормон, що діє на місцевому рівні і відіграє важливу роль у контролі за розширенням та проникністю кров’яних сосудів, наприклад, у відповідь на пошкодження або інфекцію. Якщо С1-інгібітор не працює належним чином або ж його концентрація в крові є недостатньою, то у такому випадку вивільняється брадикінін у великій кількості, що і призводить до місцевих набряків.

Окрім контактної системи, С1-інгібітор також залучений до так званої системи комплементу, яка є частиною імунного захисту. Так само як і в контактній системі, зовнішній стимул, наприклад, зовнішня речовина або мікроб, спричиняють каскад реакцій з метою усунути чужинця.
Такий каскад починаєтья з протеїну С1, в якого невід’ємна частина – це С1-інігібітор. С1 активується щойно імунна система виявила зовнішнє втручання. Такий активований С1 активує ряд інших факторів в системі комплементу, що і знищує це зовнішнє втручання.

Інфекції, ушкодження, операції або стрес можуть призвести до споживання С1-інгібітору і таким чином до підвищення рівня брадикініну та наступного за ним формування набряку. Медичні препарати, що знижують кров’яний тиск (інгібітори АПФ) можуть також спричинити набряк: за рахунок пригнічення деградації (пониження) брадикініну його рівень підвищується.

Нова форма САН з нормальним рівнем С1-інгібітору була вперше описана у 2000 р. Відсутність чітких критеріїв діагностики, неоднорідність серед пацієнтів, різноманітні назви, які даються цій хворобі призвели до значної плутанини між лікарями та пацієнтами. Усі ці питання стали предметом обговорення на міжнародному симпозіумі експертів. Певні діагностичні критерії для пацієнтів з нормальним рівнем С1-інгібітора, але періодичними ангіонабряками без проявів кропивниці. Наразі обговорюються можливі шляхи лікування таких пацієнтів.