Що таке САН

Що таке САН?

Спадковий ангіоневротичний набряк (ангіонабряк) – це рідкісне та загрозливе життю генетичне захворювання, яке включає періодичні напади сильного набряку у різних частинах тіла, включаючи руки, ноги, статеві органи, живіт, обличчя, горло.

Набряк дихальних шляхів особливо небезпечний, оскільки пацієнт може вмерти від асфіксії (задухи).

Крім того, у пацієнтів часто бувають напади нестерпного болю черевної порожнини, нудота і блювання, які спричинені набряком шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Симптоми імітують гострий живіт (апендицит або кишкову непрохідність), що призводить до непотрібного хірургічного втручання.

Епізоди можуть бути спровоковані фізичною травмою або емоційним стресом, однак набряк часто виникає без відомого тригера, без кропив’янки та свербежу.

Симптоми САН зазвичай з’являються в ранньому віці, найчастіше до 13 років, і можуть посилюватися після статевого дозрівання. Оскільки САН є дуже рідкісним, може знадобитися більше десяти років, щоб отримати точний діагноз після перших симптомів.

Поширеність САН 1:10 000 або 1:50 000 людей, залежно від досліджень та країн, де робилося повне діагностування населення.

При відсутності лікування напад спадкового ангіонабряку часто триває три дні, іноді навіть довше, і багато людей з САН відчувають три або більше нападів набряку на місяць. Частота та тяжкість нападів суттєво різняться серед людей, навіть в одній родині.

ЩО СПРИЧИНЯЄ САН?

Пацієнти на САН мають вади гену, який контролює білок (протеїн) крові, що називається С1-інгібітор. Через таку генетичну ваду організм виробляє або недостатню кількість С1-інгібітору, або достатню кількість нефункціонуючого С1-інгібітору.

С1-інгібітор допомагає регулювати біохімічні взаємодії, які задіяні у боротьбі із хворобами, запальними реакціями та коагуляцією в організмі. Оскільки пошкоджений С1-інгібітор не виконує належним чином свою регуляторну функцію, в організмі може утворюватися біохімічний дисбаланс, що спонукає капіляри вивільняти рідину у тканини навколо, спричиняючи таким чином набряк.

САН називається спадковим, оскільки ця генетична вада передається від батьків дітям. Дитина має 50% ймовірність успадкувати хворобу, якщо один з батьків страждає на неї. Проте відсутність родинної історії не виключає діагноз САН. Науковці доповідають, що принаймні 20-25% випадків САН стається у пацієнтів при їхньому заплідненні (мутація de novo). Тобто, ні батько, ні мати не страждають на САН, а мутація гену С1-інгібітору відбувається при заплідненні дитини. У свою чергу ці пацієнти можуть передати цей дефектний ген своїм нащадкам.

ТИПИ САН

Через генетичний дефект у контролі протеїну крові С1-інгібітору (C1-INH) існує два підтипи САН, а також третій тип САН із нормальним С1-інгібітором.

ТИП 1 САН

Цей тип САН характеризується зменшеним рівнем функціонуючого (тобто правильно працюючого) протеїну С1-інігібітору. Близько 80-85% пацієнтів страждають на цю форму САН.

ТИП 2 САН

Цей тип характеризується нормальним або підвищеним рівнем нефункціонуючого (тобто непрацюючого) протеїну С1-інгібітору, в результаті чого знижується активність С1-інгібітору.

Типи САН 1 та 2 спричинені дефектом (мутацією) гену SERPING1, який відповідає за виробництво протеїну С1-інгібітору. На відміну від інших спадкових хвороб здоровий ген не може компенсувати дефект в іншому гені у пацієнтів з САН.

За нормальних умов С1-інгібітор регулює вироблення брадикініну організмом людини. Брадикінін – це гормон, що діє на місцевому рівні і відіграє важливу роль у контролі за розширенням та проникністю кров’яних судин, наприклад, у відповідь на пошкодження або інфекцію. Якщо С1-інгібітор не працює належним чином або ж його концентрація в крові є недостатньою, то у такому випадку вивільняється брадикінін у великій кількості, що і призводить до місцевих набряків.

Окрім контактної системи, С1-інгібітор також залучений до так званої системи комплементу, яка є частиною імунного захисту. Так само як і в контактній системі, зовнішній стимул, наприклад, зовнішня речовина або мікроб, спричиняють каскад реакцій з метою усунути чужинця.

Такий каскад починається з протеїну С1, в якого невід’ємна частина – це С1-інігібітор. С1 активується щойно імунна система виявила зовнішнє втручання. Такий активований С1 активує ряд інших факторів в системі комплементу, що і знищує це зовнішнє втручання.

Інфекції, ушкодження, операції або стрес можуть призвести до споживання С1-інгібітору і таким чином до підвищення рівня брадикініну та наступного за ним формування набряку. Медичні препарати, що знижують кров’яний тиск (інгібітори АПФ) можуть також спричинити набряк, за рахунок пригнічення АПФ, яка бере участь в розщеплені надмірного брадикініну та в результаті його рівень підвищується.

ТИП 3 САН з нормальним рівнем С1-інгібітору

САН з нормальним рівнем С1-інгібітору (nl-C1-INH) виникає незалежно від дефіциту С1-інгібітору. Такий тип зустрічається досить рідко і переважно зустрічається у жінок.

Нова форма САН з нормальним рівнем С1-інгібітору була вперше описана у 2000 р. Відсутність чітких критеріїв діагностики, неоднорідність серед пацієнтів, різноманітні назви, які даються цій хворобі призвели до значної плутанини між лікарями та пацієнтами. Усі ці питання стали предметом обговорення на міжнародному симпозіумі експертів.

Подальші дослідження виявили генетичні дефекти в 3 інших генах, які викликають симптоми спадкового ангіоневротичного набряку. Такими генами є фактор XII, ангіопоетин-1 (ANGPT1) і плазміноген (PLG). Існують лабораторії, які можуть перевіряти мутації фактора XII, але генетичне секвенування ангіопоетину-1 і плазміногену доступне лише в дослідницьких лабораторіях. Вчені продовжують шукати інші генетичні мутації, які викликають САН. В 2023 році виявлені нові мутації для САН з нормальним рівнем С1-інгібітору в гені кініногену 1 (KNG1), в гені myoferlin (MYOF) та в гені гепарансульфат 3-O сульфотрансферази 6 (HS3ST6).